Йтиметься про правила читання в готській мові, а саме читання диграфів (поєднань голосних звуків).

 

Диграф - Поєднання двох голосних, напр. "au".

 

Монофтонг - читання поєднання двох голосних як одного, напр. "au = один звук -о-".

 

Дифтонг - читання диграфів як двох голосних,

напр. "au = ау".

   

   Існує дві точки зору, згідно з якими, диграфи ai і au слід читати відповідно до правила, тобто як дифтонги, за винятком випадків, коли вони стоять перед літерами (r, h, ƕ) а також в запозичених словах, на прикладі «aikklesjo »- Еклесьйо, по грецькому аналогу« εκκλησία », та  протилежна теорія, яка полягає в тому, що всі ці дифтонги за часів Вульфіли активно почали стягуватися в монофтонги, що звичайно спрощує читання готською.

 

   На даний момент прийнято слідувати теорії повної монофтонгізація. В сучасності, при вживанні готської застосовується саме вона.

 

Обгрунтування теорії:

 

1) монофтонгізація цих диграфів торкнулася більшість сучасних германських мов, що відбилося на написанні цих слів:

 

Гот. Stains = Швед. Sten, Нід. Steen (камінь)

Гот. Augo = Швед. Öga, Нид. Oog (око)

 

Примітка: у німецькій таких змін не відбулося: Stein (Штайн) - камінь, Auge (Ауге) - око.

 

2) Написання латинських слів в більш пізніх текстах за правилами готської орфографії: лат. Cautio записано готською як kawtjo, де латинський дифтонг записали не через au, а через aw, що говорить про те, що диграф au вже не служив для передачі дифтонгів.

 

3) В Алкуіновому рукописі слово libaida «жив» транслітерується як libeda c коментарем автора: «diphtongon ai pro e longa» з чого випливає, що ті дифтонги які монофтонгізувалися, стали позначати довгий голосний звук, на противагу вже наявним монофтонгам, що позначають короткий голосний звук.

 

4) У збережених невеликих матеріалах інших східно-германських мов даний процес закріплений письмово:

- Вандальський «froja» = Готський «frauja»

- Гепідський «sterno» = Готський «stairno»

 

5) Багато філологів та лінгвістів які займалися цим питанням, вважають, що новий Алфавіт Вульфіли не міг би дати таку систему позначень, де один і той же знак вимовлявся б і як дифтонг, і як простий голосний.

 

Примітка: при цьому для передачі дифтонгів (ау / ай) в готській використовується (aw / aj) відповідно.

 

У випадках, коли після диграфу йдуть голосні, вони читаються наступним

чином:

ai - перед (a) "saian" [saan] - довга "а";

au - перед (a / i) "bauan" [bån, читається як шведська "å" [oa] / "sauil" [såil]).

© 2020 Gutawigs